Background research indicates a complex situation regarding the possibility of the government using the funds available to influence the behavior of people as the legal aspects of the problems of anthropology of power almost not been studied. ; Актуальность темы исследования свидетельствует о сложной ситуации касательно возможности государственной власти с помощьюимеющихся средств влияния на поведение людей, так как юридические аспекты проблематики антропологии власти практически неизучались. ; Актуальність теми дослідження свідчить про складну ситуацію щодо можливості державної влади за допомогою наявних засобів впливати на поведінку людей, тому що юридичні аспекти проблематики антропології влади практично не вивчались.
In: Сучасні наукові дослідження на шляху до євроінтеграції: матеріали міжнародного науково-практичного форуму (21-22 червня 2019р.) Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного;Ч. 2 (С. 157-159)
UK: Державна політика України у сфері місцевого самоврядування спирається на інтереси жителів територіальних громад і передбачає децентралізацію влади – тобто передачу від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності. В основу цієї політики закладено положення Європейської хартії місцевого самоврядування та найкращі світові стандарти суспільних відносин у цій сфері. Уданій статті автор розглядає яким чином ормвалась європейська політика у сері деентралізації. EN: The main historical aspects of decentralization of state power and management are considered. It has been determined that the separation of powers between central government and local self-government bodies are recognized principles of administrative reform.
У статті з'ясовується співвідношення понять «засади», «принципи», «основи» у контексті визначення конституційних основ державної влади в Україні. Автором запропоновано спосіб вирішення однієї з актуальних проблем функціонування механізму держави, здійснення державної влади в Україні шляхом уточнення змісту поняття «форма правління» та більш чіткого його визначення в Основному Законі України.
The article is devoted to the actual problem of political theory and practice – the formation of an optimal model interactions church and governmental institutions. The features of certain historical stages of state-church interaction. The analysis this form of interaction. ; Статья посвящена актуальной проблеме политической теории и практики – формированию оптимальной модели интеракции церкви и институтов государственной власти. Определены особенности отдельных исторических этапов государственно-церковного взаимодействия. Проанализированы формы этого взаимодействия. ; Статтю присвячено актуальній проблемі політичної теорії та практики – формуванню оптимальної моделі інтеракції церкви та інститутів державної влади. Визначено особливості окремих історичних етапів державно-церковної взаємодії. Проаналізовано форми цієї взаємодії.
The article deals with various approaches to definition of the term «legitimacy» and its understanding in relation to modern national legislation. Considerable attention is paid to the main characteristics, types of legitimacy and its relation with the term «legality». ; Статья посвящена раскрытию различных подходов к определению сущности термина «легитимность» и его понимания относительно современного отечественного законодательства. Значительное внимание уделено освещению характерных черт, типов легитимности и ее соотношению с термином «легальность». ; Стаття присвячена висвітленню різних підходів до визначення сутності терміну «легітимність» та його розуміння відносно сучасного вітчизняного законодавства. Значна увага приділена висвітленню характерних рис, типів легітимності та її співвідношенню з терміном «легальність».
Метою статті є аналіз механізмів взаємодії Президента Угорщини з органами державної влади, які закріплені в Конституції Угорщини та інших нормативно-правових документах.
Наукова новизна. Особливий акцент зроблено на місці та ролі Президента в системі державної влади в аспекті конституційного визначення його повноважень та обов'язків.
Висновки. Угорщина за формою правління є парламентською республікою, де Державні збори є повновладним органом, формують політично відповідальний перед ними Уряд й обирають Президента, який у системі державних органів є конституційним главою держави. Встановлено, що роль інституту президентства в організації державної влади в Республіці будується на закріпленні його статусу як арбітра, що врівноважує гілки державної влади. Це положення диктує місце Президента в системі державних органів, обсяг його повноважень, систему виборів, специфіку взаємин з іншими державними органами. Обґрунтовується, що Статус та обов'язки Президента Республіки майже не змінилися під час конституційного процесу. Норми Основного Закону Угорщини 2011 р., що регулюють інститут президентства, засновані на попередніх нормах Конституції 1949 р. Уряд і його діяльність не входять до сфери керівництва Президента. Главою виконавчої влади в Республіці є Прем'єр-міністр, який і здійснює урядову політику. Конституційним обов'язком Президента Угорщини є забезпечення балансу гілок влади. Саме ця діяльність, відповідно до Конституції, захищає демократичне функціонування державної організації. Якість функціювання Президента, як балансуючого чинника, пов'язана з його особистими якостями. За активної участі Президент має вплив на законотворчу діяльність, але тільки у сенсі запобіжника можливих, на його думку, порушень. У практичній площині законотворча діяльність регулюється рішеннями Конституційного Суду.
The article examines the principle of national sovereignty in the mechanism of legitimation of state power. The implementation of the constitutional principle of national sovereignty is a prerequisite for laying the foundations for the legitimation of state power. Only the people, which are the only source of power, have the right to determine which decisions of the current authorities are legitimate. Legitimation as a process of recognizing power is just a collective act that is directly related to the will of the people. Legitimation is possible only if the laws and decisions of the current authorities express the will of the people, which, in turn, implies its active participation in the legal and political life of the state. Direct democracy is an effective mechanism for legitimizing public authority. ; В статье исследуется принцип народного суверенитета в механизме легитимации государственной власти. Реализация конституционного принципа народного суверенитета является тем непременным условием, которое закладывает основы легитимации государственной власти. Только народ, который является единственным источником власти, имеющий право определять, какие решения действующей власти являются легитимными. Легитимация как процесс признания власти справедливой является коллектив- ным актом, который непосредственно связан с народ- ным волеизъявлением. Легитимация возможна лишь при условии, если законы и решения действующей власти выражают волю народа, а это предполагает его активное участие в правовой и политической жизни государства. Непосредственное народовластие является эффективным механизмом легитимации публичной власти. ; У статті досліджується принцип народного суверенітету в механізмі легітимації державної влади. Реалізація конституційного принципу народного суверенітету є тією неодмінною умовою, яка закладаєоснови легітимації державної влади. Лише народ, що є єдиним джерелом влади, наділений правом визначати, які рішення чинної влади є легітимними. Легітимація як процес визнання влади справедливою є колективним актом, який безпосередньо пов'язаний із народним волевиявленням. Легітимація можлива лише за умов, якщо закони та рішення чинної влади виражають волю народу, а це передбачає його активну участь у правовому та політичному житті держави. Безпосереднє народовладдя є ефективним механізмом легітимації публічної влади.
Проаналізовано діяльність органів державної влади України з громадськістю. Визначено структуру й основні завдання, які виконує прес-служба Кабінету Міністрів України у взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації. Охарактеризовано різноманітні прийоми та засоби комунікацій, які використовуються в роботі цього підрозділу.
Культура як незалежна сфера культурного будівництва ося- гає широке коло державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій. Пріоритетні напрями розвитку сфери культури окреслюють- ся цільовими загальнодержавними програмами. Сьогодні сфера культури в Україні вимагає не тільки збільшення бюджетного фінансування, а ще й суттєве покращення ефективності процесів. Національна політика на ре- гіональному рівні має на меті створити умови для підвищення конкуренто- спроможності регіонів як основи для їх динамічного розвитку та усунення значних міжрегіональних відмінностей. Загалом, організації сфери культу- ри, як правило, не в змозі покривати витрати, які потрібні на одного спожи- вача, за рахунок доходів, отриманих від нього.
Організації сфери культури функціонують в умовах відсутності конку- ренції, що викликає ризик зниження якості пропонованих сервісів. Потрібно розуміти, що в силу специфіки функціонування сфери культури багато процесів у ній протікають стихійно, знаходяться поза межами державно- го регулювання, спираючись на закони соціальної самоорганізації людей. Водночас деякі аспекти культурної діяльності цілком підлягають держав- ному регулюванню і управлінню, гостро потребують зовнішнього стимулю- вання.
У зв'язку з цим у межах державного управління сфери культури виникає дисгармонія між прагненням органів державної влади до адміністрування культурної діяльності, її зайвої регламентації і дерегулюванням, демокра- тизації, на яку орієнтовані неурядові організації, багато творчих колективів і творчі працівники. Регіональний культурний проект є принципово важ- ливою формою самовираження та самореалізації.
У статті проаналізовано аспекти формування та реалізації дієвої регіональної політики, підвищення впливу місцевого самоврядування на центральну владу. ; The formation and realization aspects efficient regional policy and the increase of regional government influence upon the central authority are analyzed in the article.
Державна влада завжди була однією з найважливіших складових конституційного права. Проте саме поняття конституційно-правовий інститут державної влади, на жаль, належної теоретичної розробки в Україні не здобуло. Нові концептуальні підходи до дефініції державної влади в Україні вимагають заповнити цю прогалину, оскільки вивчення цього явища має не лише суто теоретичне, а й практичне значення у складний період розбудови Української держави.
Метою статті є розкриття змісту структурних елементів та обґрунтування правових категорій щодо функціонування державної влади як самостійного інституту конституційного права України, а також викладення власного бачення щодо оптимальної методологічної основи для визначення конституційного інституту державної влади. Розкриття змісту цих питань дає змогу визначити основні елементи, складові влади в Україні, які у своїй сукупності допоможуть сформулювати визначення цього конституційно-правового інституту.
Наукова новизна полягає у тому, що сучасний період розвитку України характеризується діяльністю органів державної влади в умовах парламентсько-президентської форми правління, а тому з огляду на зазначене виникає необхідність дослідити теоретичні питання щодо структурної характеристики самостійного конституційно-правового інституту конституційного права України та запропонувати новітні шляхи його удосконалення на основі інтеграції держави в європейський простір. Наукою конституційного права України не достатньо ґрунтовно досліджена структурна характеристика конституційно-правового інституту державної влади, а тому питання правових категорій, що розкривають її зміст, потребують подальшого вивчення та удосконалення.
Висновки. Державна влада як конституційно-правовий інститут є комплексним поняттям, яке розглядається як різновид поняття «соціальна влада», як інтелектуальне підґрунтя будь-якої системи політичного та юридичного знання. Зміст влади характеризується відносинами, що виникають між суб'єктами й об'єктами влади, у таких відносинах є дві сторони: передавання або нав'язування влади суб'єкта щодо об'єктів і підпорядкування об'єктів влади суб'єктам влади. Отже, структуру конституційно-правового інституту державної влади можна визначити як його внутрішню будову. Тобто, структура конституційного інституту державної влади говорить про те, як він побудований і з яких елементів складається. Структуру інституту державної влади розглядається з трьох точок зору: з погляду структури влади, з урахуванням принципу поділу влади і з урахуванням власної структури або структури відносин влади.
Проаналізовано основні аспекти функціонування телефонних "гарячих ліній" органів державної влади в Україні. Акцентовано увагу на виявлених недоліках у досліджуваній сфері. Розглянуто основну інформа- цію щодо функціонування "гарячих ліній" органів виконавчої влади. Роз- крито питання необхідності висвітлення інформації щодо функціонуван- ня "гарячих ліній" та їх контактів на офіційних сайтах деяких державних органів.
У ході дослідження особливу увагу звернено на існування розбіжностей між назвами "гарячих ліній", а також номерами їх телефонів.
Зроблено висновок щодо необхідності висвітлення на стартових сторін- ках офіційних сайтів виконавчих органів інформації про наявність "гарячої лінії" або посилання на неї.
Головний акцент зроблено на суттєве обмеження можливості пря- мого звернення на "гарячі лінії" більшості центральних органів виконав- чої влади у зв'язку з відсутністю можливості здійснення безкоштовних дзвінків.
З'ясовано, що в деяких випадках відбувається невчасне оновлення інфор- мації на офіційних сайтах, не зазначається чіткий режим роботи лінії, а та- кож наведено перелік кількох "гарячих ліній".
У процесі дослідження телефонних розмов з працівниками "гарячих лі- ній" виявлено, що змога дотелефонуватись до деяких виконавчих органів взагалі відсутня, оскільки лінія постійно зайнята.
Також привернула увагу наявність автовідповідача з повідомленням про можливість запису розмови з метою покращення якості розмов. Позитивним результатом при цьому можуть похвалитися лише 10 органів виконавчої влади.
Проаналізовано початок розмови, який дозволив дійти висновку, що біль- шість фахівців "гарячих ліній" не повідомляють ні власного імені, ні навіть табельного номера. Водночас слід відзначити ввічливу манеру спілкування та доброзичливе ставлення до громадян з боку працівників більшості ліній органів влади, а також коректне та толерантне завершення розмови.
Висвітлено необхідність удосконалення функціонування телефонних "гарячих ліній" органів державної влади в таких напрямах: налагодження та відпрацювання єдиних стандартів роботи; запровадження спеціальних кур- сів підвищення кваліфікації для працівників зазначених ліній; постійний контроль якості обслуговування громадян; осучаснення програмно-техніч- ного забезпечення тощо.
Загалом зроблено висновок, що основна проблема полягає у відсутності чіткої координації роботи таких ліній з боку держави.
Ефективна діяльність органів державної влади при правильній організації праці служить ключовим фактором міцності державної влади, її авторитету і високого динамізму. Саме тому сьогодні діяльність державних службовців опинилася в епіцентрі уваги українського суспільства.
Метою статті є визначення напрямів та інструментів здійснення реформування структури, компетенції, відповідальності і процесів функціонування й розвитку інститутів державної служби, удосконалення умов здійснення повноважень посадових осіб, удосконалення системи відбору та розвитку кадрового потенціалу для системи державного управління.
Наукова новизна дослідження пов'язана із подальшим розвитком розуміння того, які саме аспекти організації впливають на невисокий рівень результативності праці держслужбовців, а також із систематизацією основних напрямів її удосконалення.
Так, запропоновано звернути увагу на формування оптимальної системи та структури державних органів; проведення оптимізації процесу підготовки, прийняття та виконання управлінських рішень; удосконалення організаційного процесу планування, роботи з інформацією, з кадрами, покращення соціально-психологічного клімату і культурно-етичних основ управління; раціоналізацію діловодства; впровадження нового механізму підвищення кваліфікації державних службовців; удосконалення системи нормування праці та вирішення інших кадрових питань.
Висновки. Головним інструментом підвищення результативності організації управлінської діяльності в державних органах є раціональне та ефективне використання кадрів державної служби, залучення, розвиток та вдосконалення кадрового потенціалу державних службовців.
In: Naukovi studi͏ï iz social'noiï ta polityc̆noï psycholohiï: z'irnyk statej = Scientific studios on social and political psychology : collection of articles, Heft 47(50), S. 96-105
Метою дослідження був теоретичний аналіз впливу сприймання державної влади та їїрішень на характеристики громадянської ідентичності. Методологічно дослідженняґрунтується на вченні про суб'єктність як іманентно притаманну особистості/групі/організаціїпрагнення-здатність бути автором свого життя, джерелом активності, спрямованої нареалізацію свого потенціалу. Звертається увага на те, що сприймання влади часто пов'язане зфрустрацією, спричиненою зовнішнім контролем і примусом. Специфіка образу державноївлади актуалізує ту чи ту парадигму відносин особистості з державою, а залежно від неїформуються певні характеристики громадянської ідентичності. Як один із каналівсприймання державної влади розглядаються ухвалені нею рішення. Зауважено, що політичнірішення сприймаються більш негативно, ніж управлінські, бо передбачають прихованиймотив, пов'язаний з боротьбою за владу, її зміцнення і поширення. Це актуалізує парадигмуоб'єкт-суб'єктних відносин, за яких у сприйманні особистості суб'єктом виступає державнавлада, а об'єктом – громадянин. Таке сприймання зумовлює протестність або, навпаки,громадянську конформність як характеристики громадянської ідентичності. Обидві несприяють діалогу і розробці адекватних способів вплив на владу. Готовність до діалогу звладою має ґрунтуватися на притаманній громадянській зрілості суб'єкт-суб'єктній парадигмівідносин. Результати дослідження можуть бути використані для розробки програмгромадянської освіти; психодіагностичного інструментарію для визначення громадянськоїконформності, протестності, зрілості як характеристик громадянської ідентичності. Основнийнапрям подальших досліджень – встановлення психологічних закономірностей перцепціїгромадянином ухвалених рішень як управлінських чи політичних, а також вивчення впливуперцепції правового поля держави на характеристики громадянської ідентичності. Соціальнінаслідки таких досліджень лежать у полі ціннісного об'єднання громадян і державної влади,що уможливлює спільне бачення проблем і моделей розвитку держави.
У статті проаналізовано питання запровадження принципів менеджменту в діяльність органів державної влади. З'ясовано, що публічний менеджмент є системною, складною і, певною мірою, суперечливою державною політикою. Описано зміст поняття публічного управління та показано, що термін "державне управління", який використовується в Україні, не є точним відповідником терміна "публічне управління". Purpose of the article is to clarify the implementation in practice of the principles of management in the activities of public authorities. The paper analyzes the issues of implementation of the principles in the management of public authorities . It was found that the public management is a systematic, complex and , to some extent, contradictory public policy. Describes the content of the concept of public administration and show that the term " government" that is used in Ukraine is not an exact match of the term "public administration" . Thus, it is a classic model of management in the public sector gets the recognition in Ukraine, where he still used the term "governance" is not an exact counterpart of the term "public administration" and its meaning is closer to the term "public administration". Very often two different terms public administration (Public Administration) and public management (public administration) translated from English into Ukrainian as "governance".